Чан Кайші

Чан народився у Сікоу. Батьки були заможними селянами. Батько торгував сіллю. Але він загинув, коли Чану було вісім років. Свою ж мати син описав як «зразок конфуціанських ідеалів».

Дитинство проходило під час постійних громадянських війн які заганяли країну у борги, тому Чан обрав кар'єру військового.

Кращу із доступних військову освіту для незаможніх китайців на той час могла дати Японія. Туди в 1905 році і вирішив відправитися Чан Кайші. Перед поїздкою він розстався із косою, яку китайські чоловіки носили на знак лояльності до правлячої маньчжурської династії (це могло розглядатися як акт непокори). Він перейнявся ідеями кодексу Бусідо, захоплювався самурайською доблестю та самопожертвою. Тут він зустрівся із Чень Цзиєм.

Повернувшись у Китай, він поступив на короткочасні військові курси в Баотянську військову академію.

Будучи курсантом японського офіцерського піхотного училища, Чан Кайши в 1908 році вступив у революційну організацію, створену Сунь Ятсеном. У Китаї спалахнула сінхайська революція, маньчжурська династія була скинута. Чан Кайші повернувся з Японії на батьківщину, де приймав активну участь у революційних подіях. Очолюючи революційний загін у Шанхаї, він проявив себе вмілим командиром. Втім, воювати довелося недовго: Сунь Ятсен знайшов спільну мову з імператорським головнокомандуючим Юань Шикаєм, який і скинув останнього імператора – малолітнього Пу І. Китай став республікою, Сунь Ятсен – самим впливовим політиком країни, Юань Шикай – її президентом, а Чан Кайши – полковником, який керує постачанням усіх військ, розташованих у Шанхаї. Тоді ж він вступив у партію Гоміньдан.

У 1921 році Сунь Ятсен був обраний президентом Китайської Республіки. У наступному році Чан Кайши допоміг Сунь Ятсену придушити військовий заколот, після чого президент почав вбачати в ньому спадкоємця, називаючи своїм молодшим братом. В 1923 році Сунь Ятсен дійшов висновку про необхідність створення своїх збройних сил і відправив Чан Кайши до Москви з метою налагодити відносини, у тому числі – в питаннях військового співробітництва із Росією. Перебуваючи в Москві, він дійшов висновку, що молода радянська республіка дійсно не поступається іншим ані в розробці новітніх видів озброєння, ані у військовій справі. Але це ніяк не означало погодження Чан Кайши з політичними поглядами людей у Москві.

Він одразу і назавжди став антикомуністом, тому що швидко помітив вроджену манію компартії – непримиренність до інакомислячих, спрагу до розколу народу за класовим принципом, курс на гегемонію. Повернувшись у Китай, він доповів Сунь Ятсену про те, що, комунізм радянської Росії неодмінно буде завдавати шкоди людству, і що «сьогоднішній друг», тобто радянська Росія, і є «наш майбутній найбільший ворог». Однак Сунь Ятсен, хоча і прийняв думку його до відома, але вважав, що в його мові занадто багато сумнівних висловлень. На думку Сунь Ятсена було необхідно підтримувати союзні відносини і з СРСР, і з китайськими комуністами.

1924 році Сунь Ятсен вирішив створити військову школу біля Гуанчжоу. Він призначив Чана Кайші начальником військової школи Вампу і одночасно начальником генерального штабу. В цій школі Чан Кайши працював у тісній взаємодії із радянськими військовими та політичними радниками, у числі яких був майбутній маршал Радянського Союзу Блюхер. Захоплюючись Блюхером, як військовим, Чан Кайши не вірив у бескорисність Радянського Союзу і як і раніше дотримувався своєї думки з приводу політики СРСР по відношенню до Китаю.

Після смерті Сунь Ятсена (1925 рік) Чан Кайши отримав призначення на пост головнокомандуючого.

Його зовнішня політика:

Північний похід військової кампанії проти мілітаристів-опозиціонерів, що перебували на Півночі. Чан Кайши вирішив об'єднати весь Китай під владою Гоміньдану.

12 квітня 1927 року Гоміньдан на чолі з Чан Кайши почав воєнні дії проти КПК у Шанхаї і декількох інших містах. Багато полонених з КПК і вбитих. Були розірвані дипломатичні відносини із СРСР.

До кінця 1928 року Чан Кайши довів чисельність своєї армії до 2 млн. чоловік і зробив її найбільшою у світі. Тепер лідера Гоміньдану стали йменувати генералісимусом. Похід на Пекін завершився захопленням міста.

Внутрішня політика:

Чистка уряду КПК, бо було таке, що людина могла перебувати і у КПК, і у Гоміндані.

Чан Кайши провів кілька реформ. Вирішив аграрне питання. Скасування податків по всій країні.

Заохочувалося освоєння цілинних земель, був створений Селянський банк, що забезпечував дешевий кредит, заохочувалася також і кооперація. Уряд звернув увагу на іригаційну систему і упорядкував канали та греблі, що серйозно знизило втрати від повеней. На селі створювалися дослідницькі станції, де вчені займалися селекцією, виведенням нових сортів сільгоспкультур та порід тварин. Ожила текстильна промисловість. Уряд розпочав субсидування багатьох підприємств.

Чан Кайші порівнюється з Наполеоном. Він є великою та важливою постаттю в історії Китаю. Він боровся проти комуністів, бо розумів, що нічого доброго від них не буде.

На мій погляд він був розумною людиною, яка чітко робила свою справу і відповідала за своє звання. Але під тиском сил (японці, з генералами-феодалами-сепаратистами та з військами компартії) він зазнав поразки, хоч і боровся. Агенти КПК схопили Чана. Завдяки Сталіну, який розумів, що Чан Кайші, який може убезпечити Радянський союз від японців, написав лист у якому було прохання, щоб Чан Кайші не вбивали. Мао Цзе Дун був у нестямі від люті, що йому не дали поквитатися із заклятим ворогом, але змушений був підкоритися.

Моє ставлення до нього позитивне, тому що він показує наглядний приклад, як треба боротися до кінця і бути справедливим до свого народу.

Items